divine
/dɪˈvaɪn/
прикметник
Origin
Латинська
divinus — божественний
Overview
Meaning Now
- той, що належить Богу або стосується божества
- чудовий, надзвичайно гарний або величний
Literal older meaning
божественний
Language path
Протоіндоєвропейська → Латинська → Старофранцузька → Англійська
Earliest form
divin
Earliest period
14-те століття
Journey
Слово походить від латинського кореня, пов'язаного з концепцією неба як джерела світла та божественної присутності, що є спільним для багатьох індоєвропейських мов, включаючи санскрит (deva).
Evolution
- Протоіндоєвропейська
*dyew-
“сяяти, небо, бог”
- Латинська
divinus
“божественний”
- Старофранцузька
devin
“божественний”
- Англійська
divine
“божественний”
Connections
Word parts
div-
root
бог
-ine
suffix
що має характер або властивість
Related across languages
Латинська
deus
бог
Санскрит
deva
божественна істота
Related words
Explore next
Related to divine
External references use DefinedTerm semantics.